Стати письменником. Розділ 1: Чотири перепони

«Becoming a Writer» by Dorothea Brande, «The Four Difficulties»

Четвер, 24 липня, 2014
Автор: Olena Rosul

Продовжимо розглядати книжку Доротеї Бранд “Стати письменником”. Про її “Вступ” читайте у минулому дописі.

Письменницька магія існує, стверджує пані Доротея, і щоб нею оволодіти, треба, перш за все, визначити ті перепони, які заважають письменнику-початківцю, а потім за допомогою простих, але строго виконуваних вправ навчитися їх долати. Крім того, читачу цієї книжки потрібна певна частка віри або ж допитливості, щоб послухатися дивної поради, яку ви не знайдете у жодному іншому підручнику.

Ще в одному (крім визнання, що “таємне письменницьке знання” існує) дана книжка, за словами автора, відрізняється від інших. Я дозволю собі процитувати:

“Відкрийте будь-яку книгу, присвячену письменницьким проблемам: у 9 випадках з 10 ви знайдете, десь на самому початку, дуже  похмурі параграфи, які повідомлять вам, що ви, скоріше за все, ніякий не письменник: що вам бракує смаку, здорового глузду, уяви та будь-яких зачатків особливих якостей, необхідних для перетворення себе з аматора у творця або хоча б у задовільним ремісника. Ви, скоріше за все, прочитаєте, що ваше бажання писати — всього лише незрілий ексгібіціонізм, або вас застережуть, що тільки тому, що ваші друзі вважають вас великим письменником (наче таке справді буває), не варто очікувати, що і решта світу розділить цю прихильну думку. І так ділі, у тому ж дусі, вельми набридливо. Причини подібного песимізму щодо авторів-початківців мені незрозумілі. Книжки для художників не стверджують, що  їх читач, скоріше за все, ніколи не зможе стати нічим іншим, як зарозумілим мазієм, а підручники для інженерів не починаються з перестороги, що тільки тому, що студент зміг зробити іграшкового коника з двох ризинок та сірника, він не має навіть припускати, що йому коли-небудь вдасться стати окрасою своєї професії.”

Можливо, провадить далі пані Доротея, що самообман найчастіше виражається у вірі в свою здатність писати. Однак за її досвідом, ні в якій іншій сфері діяльності людина, яка чесно хоче навчитися добре виконувати свою роботу, не може зробити настільки швидкого прогресу за такий короткий час.

Також можливо, що їй просто пощастило, але вона набагато частіше стикалася зі старанними учнями, готовими самовдосконалюватися з усіх сил, ніж з тупими писаками. Їй зустрічалися безліч вразливих початківців, яких переконали, що якщо у них виникають труднощі з писанням, то вони взагалі не придатні для письменництва. Іноді жага до письма переборює це упередження, але досить часто людина кидає своє улюблене заняття і залишається нещасною та невпевненою у собі.

Пані Доротея раз за разом стикалася із вказаними чотирма перепонами при роботі з учнями. Мабуть, і інші ведучі курсів з письма з ними зустрічалися, але відкидали їх як сигнал, що письменництво не є справжнім покликанням для учня. Однак саме найобдарованіші і є найбільш схильними до цих труднощів — початківець-журналіст чи літературний негр занадто зайняті біганиною за редакторами та літературними агентами, щоб ними перейматися. Тобто письменницькі курси найчастіше направлені на забудькуватого ремісника, а проблеми творця у них ігноруються.

Складність процесу письма

Перш за все, багатьом початківця буває складно влитися у потік письма, який дозволив би їм писати свій твір плавно і без спотикань. Чомусь вважається, що той, кому письмо не дається легко, письменником взагалі стати не може.

Причиною нездатності писати може бути молодість і невпевненість у своїх силах; або якісь забобони щодо письменництва та письменників; або помилкова віра, що для письма обов’язково треба чекати натхнення — себто особливого стану, який дається нам згори.

У будь-якому разі, це перша проблема, яку треба вирішити (якщо вона існує), перед тим, як вивчати структуру тексту, стиль, тощо.

Автор однієї книги

Другим, дуже частим прикладом є людина, яка написала одну вдалу книжку, але не може повторити свій успіх. Зазвичай нам пропонують прийняти нелогічне пояснення, що ми маємо перед собою “автора однієї книги”; що він написав фрагмент свого життєпису, вилив на папір свої дитячі травми, і, звільнившись від цієї ноші, не здатен повторити ривок. Однак сам автор, вочевидь, не вважає, що він здатен лише на одну книгу, інакше ми ніколи б не побачили його наступних спроб. Більше того, вся художня література у певному сенсі є автобіографічною, і тим не менш, деяким авторам вдається формувати, перетасовувати та втілювати на письмі свій життєвий досвід так, щоб отримати цілий ряд пристойних книжок чи оповідань. Ні, вищезгаданий автор правий у тому, що нездатність написати другу книжку є симптомом певної тяжкої проблеми, і у тому, що її можна подолати.

Очевидно, що якщо такий автор зміг написати одну хорошу книжку, то він у достатній мірі володіє технічною стороною письма і його проблема лежить у іншій сфері. Однак якщо йому не вдасться подолати її і продовжити успішно писати, то його невдача може перейти у глибоку депресію, через яку чудовий автор може бути втрачений для читачів.

Автор “час від часу”

Третя трудність є комбінацією перших двох: існують автори, здатні писати вельми ефективно, проте з довженними проміжками між вдалими письменницькими сесіями — наприклад, видавати одне пречудове оповідання раз на рік, що, погодьтеся, неймовірно мало.

Знову ж, питання тут не у техніці, а у психології. Хтось, можливо, чекає на проблиск натхнення, хтось страждає від надмірного перфекціонізму, хтось має інші психологічні перепони для більш рівномірного (у часі) письма.

Нерівний автор

Четверта трудність містить у собі певний технічний аспект: вона полягає у нездатності розвивати, “вести” сюжет від самого початку аж до успішного завершення. Автори, що жаліються на цю проблему, часто добре починають розповідь, але втрачають над нею контроль через кілька сторінок; або вони пишуть цікаву історію, але так сухо і скупо, що всі її достоїнства втрачаються. Іноді вони не здатні продумати переконливу мотивацію для центрального дійства, і історія виходить недостовірною.

Ось цим авторам, на відміну від описаних вище, могли б піти на користь курси з техніки письма та побудови сюжету. Однак справжня їх проблема лежить глибше: автор, можливо, недостатньо вірить у себе, щоб викласти історію переконливо; або занадто недосвідчений, щоб знати, як персонажі поводитимуться у реальному житті; або занадто сором’язливий, щоб писати настільки вільно і емоційно, щоб його розповідь наповнилась життям. Таким письменникам, перш за все, потрібно навчитися довіряти своїм власним почуттям щодо історії, і розповідати її вільно і невимушено, доки вони у повній мірі не опанують письменницькими інструментами. Тобто і ця проблема є не стільки технічною, скільки психологічною.

 

Ось такі чотири труднощі, підсумовує пані Доротея, стоять на шляху багатьох письменників-новачків. І, не подолавши їх, вони навряд чи здатні отримати будь-яку користь від курсів чи підручників з письма, які переважно зосереджені на технічних аспектах письменництва.


Теги: , , , , , ,


1 коментар to “Стати письменником. Розділ 1: Чотири перепони”

  1. […] чотири перепони, що постають перед молодими авторами, пані Доротея […]

    #40727

Leave a Reply

Архів дописів

Серпень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031