Стати письменником. Розділ 3.2: Переваги подвійності

«Becoming a Writer» by Dorothea Brande, «The Advantages of Duplicity»

Субота, 4 жовтня, 2014
Автор: Olena Rosul

З’ясувавши, що у письменника, як і у будь-якої людини, є начебто дві внутрішні персоналії, давайте розберемося, які переваги від цього факту може отримати письменник, якщо погодиться розвивати та використовувати їх окремо.

Прозорий бар’єр

Перша перевага від такої подвійності – це поява прозорого бар’єру, яким письменник відгороджує своє чутливе до критики внутрішнє “я” від світу і дозволяє йому зріти за ним у своєму власному темпі.

Справа у тому, що пересічні люди часто реагують на письменників та їх плани негативно, зокрема, висміюючи їх плани, критикуючи та знецінюючи можливі досягнення.

Чому таке відбувається, ми розбирати не будемо, лише вкажемо, що протистояння такому негативізму вимагає сил, і терпіння, і часу, і може трапитися, що навіть якщо автор вийде переможцем, у нього не залишиться ресурсів для самої творчості.

Саме тому автору варто тримати у секреті свої плани, принаймні, від людей, у чиїй повній підтримці він не впевнений.

Тримати язика за зубами

Отже, перша причина тримати язика за зубами щодо своїх творчих планів – це уберегти себе від насмішок і критики недоброзичливців, яких буває на диво багато у оточенні молодого автора.

Друга причина – це те, що, розказуючи історію, ми начебто підсвідомо відносимо її до категорії “зроблено”. І у нашого творчого несвідомого може виникнути проблема з написанням: бо воно вважає даний твір готовим і не бажає трудитися над ним повторно.

Ще одна перевага двобічності – це те, що наша творча половина зазвичай занадто вразлива та емоційна, щоб достойно сприймати критику, навіть справедливу. Тому при співпраці, наприклад, з редакторами потрібно виставляти на передній фронт свою раціональну персону, здатну сприймати аргументи, а не вкидатися у образу чи розпач.

Ваш “найкращий друг та найжорсткіший критик”

Як вже вказувалось, творча половина людської натури – емоційна та імпульсивна, і вона зовсім не підходить для організації повсякденної рутинної праці, якою є нанесення на папір слів та речень.

Тобто наше несвідоме здатне уявити історію, але фізично писати її – у тому числі організувати робоче місце та вибравши час, коли це найзручніше та найефективніше робити – це завдання раціонального.

Саме тому раціональна, свідома частина має вивчити повадки несвідомої і виробити на основі цих спостережень виробити план роботи – ставши при цьому наглядачем, критиком, підбурювачем до дій. Себто найжорсткішим критиком самому собі.

Правильний відпочинок

З іншого боку, письменник також має бути собі і найкращим другом, а значить – відшукувати способи підтримати свою творчу половину, знаходити те, що викликає внутрішній творчий процес та бажання писати. Може, це музика, може, це прогулянка, може, це зустріч із друзями. Що б це не було, завдання “свідомої” персоналії – відшукати це і використовувати для стимулювання свого несвідомого.

Часто таким стимулом стають друзі та знайомі. Однак серед них можуть виявитися і такі, що навпаки, приглушують творчість та відбирають творчі сили (будучи при цьому хорошими друзями). Знову ж, раціональна частина автора має потурбуватися, щоб вони не заважали роботі несвідомого, і, можливо, знайти інших – які цю роботу підтримують.

Друзі та книжки

Якщо ж з друзями так не щастить, то можна звернутися до інших джерел, а саме – книжок. Втім, не обов’язково книжок, а будь-якого роду читання.

Тут, як і з друзями, раціональній персоналії доведеться подумати, що з читання викликає бажання братися за ручку, а що діє навпаки: наприклад, вкидає у глибину розпачу від порівняння свого недолугого (як видається автору) письма з шедеврами якого-небудь всесвітньо визнаного генія.

Коли ж починається письмо, то ця раціональна персона має відступити і не бурмотіти невдоволено про недосконалість тільки що виведеного речення чи невдалий поворот історії. Їй буде надано слово пізніше, коли треба буде редагувати написане, але поки текст пишеться чи набирається – треба вчити її мовчати.

Зарозумілий інтелект

Немає в світі нічого зарозумілішого за інтелект, і, як зазначалося раніше, однією з небезпек курсів по письму полягає у тому, що вони можуть помилково переконати автора-початківця, що саме свідомий розум – головний у написанні творів.

А це невірно. Інтелект необхідний, але його робота проводиться до і після написання твору, але не у процесі. Якщо під час власне писання покладатися на інтелект, то можна побачити, що він підкидатиме всілякі “псевдо-розумні” розв’язки сюжету, вимагатиме робити персонажів “більш літературними”, від чого вони перетворяться у штампи, або доводитиме, що ідея, яка виглядала чудово, коли зародилася у підсвідомості, насправді є банальною чи неправдоподібною.

Дві персоналії не воюють між собою

Хоча з вищесказаного може скластися враження, що дві персоналії автора (свідоме/інтелект та несвідоме/творче начало) перебувають у постійному конфлікті, це не так. Точніше, це не має бути так.

Кожна з них має зайняти своє місце, взятися за свою ділянку роботи, і не заважати іншій справлятися зі своєю. Тільки тоді, коли дві частини знаходяться у співпраці, доповнюючи та підтримуючи одна одну, творець може плідно працювати, повністю реалізуючи свій творчий потенціал.

Перша вправа

Отже, приступаємо до першої вправи у цій книзі:

Закінчивши читати цю статтю, встаньте та пройдіть через найближчі до вас двері.

З моменту, коли ви крізь них пройшли, дивіться на себе як на об’єкт спостереження. Що ви можете сказати про себе: як ви виглядаєте, коли стоїте тут, біля дверей? Як ви ходите? Якби ви були незнайомою вам людиною, що б ви про себе подумали: чи могли б ви здогадатися про щось щодо вашого характеру, звичок, обставин вашого життя, мети вашого приходу? Якщо в кімнаті є люди, як ви до них звертаєтесь? Чи видно по вас, що ви ставитесь до них по-різному? Чи можна побачити у вас сигнали, що когось ви більше любите, а когось менше?

У цьому спостереженні немає якогось потаємного, глибокого, езотеричного змісту. Це просто тренування на собі для того, щоб дивитися на людей об’єктивно, бачити їх у вигляді об’єктів, потенційних персонажів.

Тож наступного разу спробуйте описати, не використовуючи жодного жесту, як ви розчісуєте волосся. Слідкуйте за собою, коли ви виконуєте якість інші прості дії.

Ще якось спробуйте згадати і “прослідкувати зі сторони” якийсь вчорашній епізод.

Іншим разом поспостерігайте за собою наче трохи згори протягом дня: як ви ідете туди чи сюди, як ви виконуєте певні дії, тощо, уявляючи, як усе це виглядає зі сторони.


Теги: , , , ,


Leave a Reply

Архів дописів

Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31