Вправи для письма: #3. Дозвольте собі слухати
Julia Cameron «The Right to Write», «Let Yourself Listen»
Продовжимо вправи для письма, які пропонує нам пані Джулія Кемерон у книжці «The Right to Write».
Сьогоднішня вправа вчить нас слухати історію, радше ніж вигадувати її.
Приблизно те ж саме каже нам і Стівен Кінг у своїй напівавтобіографічній «Як писати книжки». Він каже, що не стільки чітко прописує сюжет з самого початку (крім хіба що у загальних рисах, чим вся та байда закінчиться), як ставить героїв у певну ситуацію (одного ранку наше місто виявилося оточеним невидимою стіною) і спостерігає зі сторони, як вони з неї викручуються.
Звісно, для цього треба мати героя, характер якого ви добре уявляєте. Але хіба у нас немає знайомих, яких можна для початку описати, як ми їх уявляємо, а потім подивитися не лише на те, як вони діють, а і як вони змінюються на протязі історії?
Пані Джулія також наводить пораду Генрі Міллера, відомого американського письменника: «Розвивайте у собі інтерес до життя як ви бачите його; до людей, речей, літератури, музики — світ такий багатий, він просто пульсує розкішними скарбами, прегарними душами та цікавими людьми. Забудьте себе».
Забудьте себе — автора, який конструює історію, а потім, мов солдат, слідкує за тим, щоб вона не відхилилась від наміченого курсу; замість того — спробуйте слухати історії, що їх розповідає вам навколишнє життя, та історії, які розповідають вам герої ваших історій у навколишньому для них світі.
Вправа #3
Уявіть, що ви сидите під деревом, опираючись на нього спиною. З іншої сторони дерева сидить Оповідач, так само прихилившись до дерева. Візьміть чистий папір та напишіть 5 речей, про які ви хотіли б почути історії від Оповідача.