Американські томати
Я спеціально кажу не “помідори”, а “томати”, щоб розділити ці дві категорії.
Є така традиція на наших просторах – розказувати, які за кордоном “пластмасові” овочі та фрукти, а от у нас!… Я не певна, звідки то пішло, може з того, що більшість українців звикла до (або принаймні нерідко куштувала їх) сезонних, грядкових помідорів, які і вважаються “справжніми”, і тому несезонні томати – які мають бути міцними, транспортабельними і довго зберігатися (саме за цими якостями їх і культивують) – видаються їм гіршими.
Не буду сперечатися щодо витонченого смаку “справжніх” помідорів, але маю вказати, що порівнювати українські сезонні овочі/фрукти з неукраїнськими несезонними дещо несправедливо: наші томати не кращі за американських, європейських чи новозеландських, а сезонні помідори на американських полицях виглядають, пахнуть і смакують так само, як нашенські.
Єдина, можливо, відмінність полягає у тому, що дійсно “грядкові” помідори в Америці знайти важче – вони, як правило, не потрапляють у звичайні супермаркети, їх треба шукати у спеціальних магазинах здорової їжі або на фермерських ярмарках.
Втім, я звернула кудись не туди, бо починаючи говорити про помідори та томати, я збиралася розказати не про супермаркети чи фермерські ярмарки, а зовсім про інше: про вирощування своїх овочів.
Справа у тому, що зовсім недавно навпроти нашого ґанку визріли помідори, а потім, повертаючись із льодового катка, ми з дочкою помітили і цілу плантацію.
Точніше, самі рослини ми і раніше бачили, але якось думали, що то чисто декоративна річ – ну, як соняшники, які тут у багатьох ростуть у дворах.
Але одного дня помідори якось умить почервоніли, налилися, а потім їх хтось усі разом позбирав. Тож, певно, і посаджені вони були саме з такою метою (хоча одне іншому не заважає, чи не так?).
У Каліфорнії я теж бачила помідорні грядки, причому не десь на задньому дворі, а просто над тротуаром – теж, мабуть, декоративні були.
Втім, оскільки у задні двори не заглянеш, то оцінити, скільки людей самі вирощують собі овочі, складнувато. Але цей тренд, наскільки мені відомо, набирає поширення. Бо тут, у Америці, людям теж хочеться їсти помідори, а не томати, але купувати їх в магазині дорогувато, та і якість, на відміну від своїх, не гарантована: все-таки, щоб виростити достатньо для продажу, треба їх, скоріше за все, якось обробляти, обпирскувати чимось від хвороб та комах.
Тож і вирощують люди у садках собі помідори, огірки та солодкі перці, а також трави-приправи. Ну, і для краси заодно.
Бо хіба оці червоні красені не гарні?