INTREPID

Субота, 12 липня, 2014
Автор: Olena Rosul

Не питай мене, чому, не питай, навіщо…”, але колись я завела собі блоґ на японському сервісі Ameba.jp. Пишу я туди рідко, і в основному викладаю фотографії (щоб не шокувати читачів своєю недолугою японською).

Але так вийшло, що саме там я вперше написала про відвідування музею Intrepid Sea, Air & Space Museum, і що жменя фотографій, яка ілюструє ту поїздку, пропала разом зі здохлим жорстким диском старого комп’ютера.

Тож щоб ви їх побачили, даю посилання та ті дописи: Intrepid 1 та Intrepid 2.

Для тих, хто не читає японською, коротко поясню, що я там понаписувала.

Літак — махіна чимала, а авіаносець — тим більше. Зокрема, на “Безстрашному” помістилася не лише колекція літаків, але і павільйон для космічного шаттлу “Ентерпрайз” (на жаль, саме тоді він був закритий на ремонт після шторму Сенді). Внутрішня машинерія корабля вражає уяву: гайкові ключі висотою з мене, ланцюги товщиною з людський тулуб, троси як моя рука…

Коротше кажучи, місцями почуваєшся там як ліліпут на кораблі велетнів.

І приміщення для життя людей тільки підкріплюють це враження: тісні, мов у в’язниці. Навіть найбільше з них — капітанова каюта — розміром з радянську кухню, де і повернутися неможливо було.

Втім, коли опиняєшся у підводному човні, розумієш, що на авіаносці для екіпажу створені просто-таки розкішні умови — настільки мікроскопічний простір відведений для життя підводникам.

Тобто нарівні із захопленням (ого, що люди здатні створити!), важко утриматися від гнітючої думки, що екіпаж — то всього лиш обслуга для всієї тієї машинерії, не надто важлива і цілком замінна.

Втім, я не спеціаліст, наполягати, що це правда не буду. Просто ділюся враженнями.


Теги: , , , ,


Leave a Reply

Архів дописів

Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31