Напад ностальгії
Не скажу, що мені так вже і сподобалося у Америці. Однак, проживши поза нею майже півроку, я спіймала себе на ностальгічних думках. Уже якось і хочеться знову там побувати, пройтися під каліфорнійськими пальмами та перетнути затоку Сан-Франциско по мосту "Золоті ворота".
Але значно більше я сумую за Голландією – пласкою, як млинець, зеленою та затишною. Мрію іще коли-небудь у житті проїхатись увечері на велосипеді по вузьким вуличкам, постояти над каналом та замилуватися квітами у садках, які залишаються зеленими навіть узимку – тільки що теплолюбна рослинність у них поступається холодостійкій. Як шкода, що тоді я ще не захоплювалася фотографією, тому знімків Голландії у мене зовсім мало.
Однак коли мене запитають (не так уже й рідко): "Як там?", знаєте, що я завжди відповідаю? "Вдома краще!"
Тому що це чистісінька правда! Звісно, якщо у вас є місце, яке можна назвати домом. Бо якщо вас тут нічого не тримає, то, може статися, ви знайдете свій новий дім якраз на чужині, а в Україну приїжджатимете хіба що у гості. Можливо, так само трапиться і у моєму житті.
Хто зна. Хто зна.
Popularity: 2%
