До чого ж дійшов прогрес…

Субота, 17 травня, 2014
Автор: Olena Rosul

Прогрес біжить, скаче, летить у майбутнє і, хочемо ми того чи ні, тягне нас за собою.

Не те, щоб я була проти прогресу, але у деяких речах доволі-таки консервативна. Наприклад, у мене немає тяги купувати нову модель смартфона чи “таблетки”, коли вона виходить, чи реєструватися у кожній новомодній соціальній мережі.

І тим не менш, якщо ти не живеш у старенькій хатинці посеред глухого лісу, прогрес тебе не омине.

Наприклад, коли я вирішила змінити телефон (бо мій старенький після втрати мережі міг з півгодини шукати її назад, а від цього сильно сідала і без того слабка батарейка), то пропонований асортимент таких же простеньких телефонів був настільки скупий, що, вважай, вибору не було зовсім. В результаті нікуди я не ділася – обзавелася смартфоном.

А як уже є смартфон, то хіба ж будеш ним користуватися лише для дзвінків? Звичайно, ні – це ж все одно, що забивати цвяхи мікроскопом.

Так і долучилась я до таких благ цивілізації як, наприклад, електронні книжки (до того і думки не було купувати читалку, тим паче що я і зараз віддаю перевагу паперовим виданням). Але як є така можливість у вже купленому пристрої – то нащо відмовлятися, чи не так?

А замість мого простого, мабуть, уже архаїчного крокоміра, з’явилася у мене програмка, яка робила теж саме суперскладним методом (використовуючи GPS!) та ще й відправляла ті дані до онлайн-ресурсу, де можна слідкувати за своєю вагою, складати меню (з урахуванням калорій), відмічати фізичну активність, тощо.

Втім, смартфон – то таке, його ж носити з собою скрізь треба, і реєструватися на сайтах, і циферки якісь вводити.

Майбутнє, скоріше за все, за іншими пристроями, а саме – wearable computers, тобто комп’ютерами, які можна носити на собі, і які будуть тебе автоматично міряти і важити, і аналізувати ці дані, і видавати на їх основі якісь рекомендації…

Наприклад, японці розробили окуляри, які за активністю очей(!) визначають ступінь утоми, сонливість… на додаток до банальної лічби кроків, без якої сучасній людині, видно, вже нема куди. Втім, читайте докладніше в "Кусочке науки".

Власне, якраз та стаття з газети "Асахі" і наштовхнула мене на цей допис. Мабуть тому, що я сама ношу окуляри, і, підозрюю, колись їх доведеться замінити на яке-небудь чудасте-розчудасте причиндалля.

Бо куди ж я із підводного човна дінуся? Прогрес є прогрес…


Теги: , ,


Leave a Reply

Архів дописів

Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031