Киця-дурило

Середа, 21 травня, 2014
Автор: Olena Rosul

Cat on a bookcase 2Що не кажіть, а кіт – то непутяща річ у хазяйстві: тільки їсть та спить. Ніякого зиску, зате клопоту вимагає: нагодуй, доглянь та приголуб.

Та все ж чомусь приємно, коли по дому у тебе ходить жива істота. Буває, погладиш її по шерстяному боку, потискаєш, помурчить вона, а як набридне їй, то миттєво хапне тебе зубами та кігтями – хижа тварюка – та шкваркне геть, щоб здачі не дали.

Принаймні, саме так поводиться наша кішка Tuesday, себто "Вівторок". Не питайте, звідки таке ім’я – вона у нас взята з притулку з готовим іменем, кажуть, досить популярним (навіть акторка така була – Tuesday Weld).

Втім, вдома у нас вона швидко перетворилася у Мурчалку Дурильску, або ж просто Дурило. 

Чому Мурчалка? Бо така вже ласкава, що тільки глянь на неї, а вона вже мурчить.

А чому дурило? Ну, це ми так вважаємо, а у неї, певне, свої резони гасати конякою через усю квартиру, заплигуючи у одному кінці пробіжки на стіл, а у другому – на підвіконня; пити воду з мініатюрного японського бамбукового фонтану, а не з поїлки, що стоїть за 20 см звідти; лягати на краю ліжка, а потім, граючись, перевертатися та гепатися додолу; вважати будь-який одяг на рівній поверхні своєю підстилкою і відразу вмощуватися на нього; вишукувати найвищу місцину, яку знайде, і заскакувати туди; залазити у всі доступні коробки; прибігати на звук відкритих шухляд і лізти всередину, несамовито розгрібаючи одяг, за можливістю – забратися ЗА шухляду і сидіти там, доки хтось не спробує її закрити…

Cat in a drawerА ще – вночі, якраз як ми полягаємо спати, знайти щось на підлозі (чи то горіх десь упав, чи якась з мілких доччиних іграшок закотилася) та почати з ним гратися, щоб тарабаніло на весь світ. Буває, і консервну банку з коробки витягне, а колись навіть у дочки цукерку вкрала: вхопила зубами – і навтьоки, щоб не відібрали цяцю.

Ото встанеш, бува, відшукаєш, чим вона торохтить (не завжди легка справа, скажу я вам), забереш і назад лягаєш. Через хвилину – знову тарабанить! На цей раз чимось іншим (ну, не вилизана у нас квартира до ідеальності). Лаючись, ідеш експропріювати котячу власність, сподіваючись, що на сьогодні вже все.

Вранці – інша стратегія: просити їсти. Це означає припхатися на ліжко, вмоститися над головою на подушці та завести свого внутрішнього трактора. Справедливості ради, приступає вона до цього лише якщо бачить, що ми вже почали ворочатися, і скоро повстаємо.

Зате як встанемо, то так лізе під ноги, що і пройти не можна – у тому числі і до її кормушки. Ну, чи не дурило?

А ще вона обожнює мій стілець та стіл – саме зі стола їй, схоже, найзручніше жадібно спостерігати за пташками та білками, які літають та скачуть надворі, хоча це не єдине наше вікно.

Cat on a bookcaseІноді нападає на неї такий настрій, що тільки на моєму місці їй і можна сидіти у даний момент – ніде інше. Це означає, що варто мені відійти буквальну на хвилину, щоб взяти чашку з чаєм на кухні, як вона вже на столі або на стільці.

І якщо зі стільця її зігнати просто – треба лише прикинутися, що сідаєш на неї, – то зі стола доводиться виштурхувати силою.

Бо вона хоч і не дуже мені заважає, коли забереться на стопку книжок на краю стола та заметляє хвостом, вгледівши якусь живність, але у мене, знаєте, теж є свої звички. Наприклад, пити чай. І от над ним, будь-ласка, ніяких котячих хвостів.

Ну, і зовсім вона дурило через свою дивну звичку нявкати: коли попало, без усякого приводу. Зате як наступиш їй випадково на хвоста (трапляється і таке), то хоч би рота відкрила – підскочить на півметра, але мовчить, мов партизан.

Отака у нас киця-дурило.

Втім, це ми думаємо: “Дурило!”, а вона, мабуть, дума: “І що ті люди розуміють у котячих справах?”


Теги: , , , ,


Leave a Reply

Архів дописів

Серпень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031