Мова барвінкова…
Доччині канікули нагадали мені про сумний факт, що цього року ми знову не поїдемо в Україну, і один з наслідків цього — що дочка пам’ятатиме українську ще менше.
Вже зараз вона перепитує: “When?”, на моє: “У неділю підемо…”, а що буде через рік…
Однак щоб забути рідну мову, не треба бути дитиною, яка росте на чужині. Я от не певна, що і сама можу з повним правом сказати: “Я знаю українську”.
Принаймні, коли я читаю сайти на кшталт “Чиста мова” чи “Мова – ДНК нації”, то розумію, що від школи, з її уроками української літератури, пройшло дуже багато часу, і оскільки відтоді я не знайшла собі підходящої україномовної читанки, то забуваю мову зі страшною швидкістю.
Скоро і сама не знатиму, як перекласти “On Sunday we are going to…”