Вічна слава героям!
Гуляли недавно з дочкою по місту, і зачепився погляд за цей монумент.
Бачила я його і раніше, але якось не дуже звертала увагу: занадто далеко були ті події, та не з нами, та і ситуація там доволі неоднозначна, важко було прихилитися серцем до якоїсь сторони.
Але цього разу мене наче током ударило, як побачила я солдатську каску, чоботи та табличку.
Бо саме зараз в Україні точно так же гинуть молоді хлопці — військові та добровольці, і багатьом їм у рідних місцях поставлять отакі пам’ятники.
А найгірше — що помирають вони через дурні амбіції ботоксного карлика, якому не дають спокою імперські комплекси.
Зло бере неймовірне. І сьогоднішня звістка про збитий пасажирський літак… Майже 300 людей. Неймовірно.
Спочатку — тупий шок: не вміщається в голові, що таке можливо.
Потім — ненависть. Мабуть, за все життя не відчувала я такої ненависті ні до кого. Щоб ти здох, Пуйло кляте! (Прости, Господи, за таке побажання).
Хоч би скоріше цей жах закінчився, та з найменшими втратами для героїв, які захищаюсь Україну, та мирних жителів.
До речі, якщо ви хочете допомогти нашим воякам, ось адреси волонтерських організацій, які допомагають армії:
Слава Україні!