От обіцяла не затягувати з цим дописом, але все одно він якось затягнувся, а потім раз – і у мене накрився відомою мідною посудиною жорсткий диск, а разом з ним – і готовий на 90% текст (мені зручніше працювати офлайн, тільки резервні копії треба зберігати частіше).

Тож замість детальної критики Remembering the Kanji Vol. 1 буде стисла – пробачте, але переписувати все заново у мене не стачить душевних сил.

1. Японці так не вчать

Так, їм у школі (а потім вони самі іншим) рекомендують вчити канджі як картинки – одним цілим.

Відповідь: ми не японці, причому з багатьох точок зору. Ми не живемо з самого народження у япономовному середовищі, ми не починаємо вчити японську з дитинства, у нас немає строго відведеного часу на мову (як у японській школі), тощо.

Тому і вчитися нам слід не обов’язково як японцям. Можна, але їх методи можуть бути для нас не найкращими, і навпаки – якщо метод не використовується японцями, це не говорить про його неякість.

2. Remembering the Kanji присвячений тільки ієрогліфам

А словник – тільки словам, а граматичний довідник – тільки граматиці, проте від такої вузької спеціалізації вони не стають поганими самі по собі. Про якість треба судити по тому, наскільки добре підручник виконує поставлене перед ним завдання, а зі своїм завданням – полегшити вивчення великого об’єму канджі дана – книга справляється дуже добре.

Якщо ж хтось взявся за книжку з назвою Remembering the Kanji, думаючи, що то універсальний самовчитель, то чия то проблема – книжки чи читача?

3. Remembering the Kanji не дає читань

Це було б відносно серйозним недоліком, якби не подавалось у вигляді "А от я на курсах за рік вивчив аж 300 канджі, зате з усіма читаннями".

Знову ж, ми (дорослі іноземці) – не японські дітки, які вчаться поступово: оволоділи абетками – і читають написані ними прості дитячі книжечки. Взялися з ієрогліфи – і от вам дещо складніші за змістом та написанням тексти.

Однак дорослому хочеться читати щось свого рівня, і для цього треба знати багато канджі, причому їх значення, не обов’язково з усіма читаннями. А оскільки читання і написання ієрогліфів між собою зв’язані мало, якщо не сказати – ніяк, то цілком доцільно спробувати спочатку вивчити написання-значення, а потім уже доповнювати його вимовою.

Важливості якої (вимови) ніхто не заперечує. Той же пан Heisig написав і іншу гкнижку – Remembering the Kanji Vol. II A systematic guide to reading Japanese characters, яка присвячена вимові. Просто задача вивчення ієрогліфів розбита на дві частини – спочатку написання-значення, потім – читання. І якраз із ієрогліфами такий підхід себе, на мій погляд, цілком виправдовує.

Бо освоєння канджі дозволяє братися за відносно складні автентичні тексти, а це – стимулює вивчення і канджі, і слів, і граматики, і навіть вимови (коли шукаєш незнайоме слово у словнику, бачиш і його читання).

Тож Remembering the Kanji дає хороший поштовх не тільки для знання канджі, а в цілому для мови.

4. "Я вчу не окремі канджі, а цілі слова"

З однієї сторони це звучить як найсерйозніший аргумент, адже ми справді користуємось у мові саме словами, а не якимись меншими одиницями, з яких ці слова складаються.

Однак при ближчому розгляді я перестаю це розуміти ну абсолютно.

Ні, якщо людина в основному говорить-слухає, а канджі вчить вряди-годи, то їй дійсно потрібно вчити цілі слова, без складових. Наприклад, запам’ятовуючи _на слух_ слова бьо:кі, бьо:ін, бьо:шіцу, бьо:доку, бьо:рекі, бьо:кін, бьо:нін, бьо:ші, тощо, треба, щоб певне сполучення звуків (у певному контексті) викликало у свідомості однозначну картинку-значення, без думки "А як воно пишеться".

Однак як тільки заходить до читання-писання, так зразу виникають заперечення.

По-перше, дуже багато ієрогліфів і є словами – вони використовуються або самі по собі (іменники, займенники, числівники), або з окуріганою та –суру (дієслова), але все одно як окремі одиниці. То як це взагалі можливо – "вчити слова, але не вчити ієрогліфи"?

По-друге, як, наприклад, пропонується вчити слово 発電所? Як один суцільний ієрогліф з 30 штрихів, який не має жодного відношення до 発, 電 та 所? Не знаю, може у тих, хто таке каже, фотографічна пам’ять, але я точно його так не запам’ятаю, а якщо і спроможуся запам’ятати, то напевне час від часу помилятимуся у мілких елементах.

А от якщо я вивчу окремі елементи, то я фактично тренуватимусь писати це слово кожного разу, як пишу складові ієрогліфи. І шанси на помилку стануть значно менші.

А подумаємо, наприклад, про 原子力発電所. Щоб його вивчити як "окреме слово" мені що, треба забути не лише складові ієрогліфи, а і те, що я уже знаю 原子 та 発電所 і вчити як один величезний канджі з… ні, я відмовляюся навіть рахувати, скільки там штрихів.

Коротше кажучи, коли мова йде про письмо, то я взагалі не розумію, що значить "вчити слова", не знаючи окремих канджі. Усна мова – інша справа, але для усної мови Remembering the Kanji і не призначений, чи не так?

Підсумок: якщо ви серйозно зацікавлені в канджі, обов’язково спробуйте цей метод – від дійсно працює.

またね！

(Оцініть допис)

Loading...

| 2 491 переглядів | 3 коментарі

Ієрогліфи — одна з найбільших перепон до вивчення японської.

Причини: їх багато (тільки «повсякденного вжитку» близько 2 000); вони схожі між собою; їх читання ніяк не випливає з їх написання.

Щоб подолати цей бар’єр, є два шляхи:

1. Вчити написання, пишучи кожен ієрогліф по сто разів, та зазубрювати читання та значення.

2. Використовувати мнемонічні методики.

Якраз про другий варіант я і збираюся розказати.

Мнемонічне запам’ятовування ієрогліфів

Коли я почала вчити канджі, я пробувала розбивати їх на елементи та придумувати з них історію, яка б вказувала на значення ієрогліфа. Іноді це допомагало, але за відсутністю системи весь «алфавіт» я б таким чином не осилила.

На щастя, мені попалася книжка, яка допомагала вчити ієрогліфи системно, причому обіцяла, що вони засядуть у пам’яті назавжди (якщо користуватися методикою правильно). І відводила на всі 2000 повсякденних канджі всього 6 тижнів!

Звучить неймовірно? Як і будь-яка реклама. Тож над двома тисячами канджі доведеться потрудитися, не факт, що вам вистачить півтора місяців, і не розраховуйте, що можете не користуватися ними 10  років, а потім згадаєте їх у одну мить, як тільки знадобиться.

Однак методика дієва і варта, щоб її спробувати.

Створив її пан James W. Heisig, і виклав її у книжці Remembering the Kanji, Volume 1: A Complete Course on How Not to Forget the Meaning and Writing of Japanese Characters.

Назва говорить сама за себе, а у вступі автор дає всебічний огляд свого методу: опис, мету, обмеження та достоїнства.

Причому першу частину книжки (включаючи вступ та 12 з 56 уроків) можна безкоштовно та легально знайти у вільному доступі, наприклад, тут:

http://nirc.nanzan-u.ac.jp/en/files/2012/12/RK-1-6th-edition-sample.pdf

Тому я не бачу для себе смислу описувати методику іще раз.

Замість того, краще напишу, чому рекомендую спробувати даний метод всім, хто серйозно цікавиться ієрогліфами.

Переваги методу

1. Дає можливість відносно швидко запам’ятати значення великої кількості ієрогліфів (і перейти до читання)
2. Дозволяє запам’ятати незнайомий ієрогліф відразу (подумавши над ним кілька хвилин), а не після кількох десятків написань
3. Дає систематичний, упорядкований підхід до канджі, якого бракує у багатьох інших підручниках
4. Легко підстроюється під себе — власне, ідея і полягає у тому, що читач сам вигадував для кожного ієрогліфа історію, яка дозволить саме йому краще той канджі вивчити

Недоліки

Наразі я бачу лише один серйозний недолік: те, що кожному ієрогліфу приписується тільки одне-єдине унікальне значення.

На жаль, з цього випливає навіть не одна, а ціла низка проблем.

По-перше, деякі ієрогліфи мають кілька значень, причому іноді — досить далеких одне від одного, але однаково важливих. А за методикою вчиться тільки одне.

По-друге, серед ієрогліфі досить багато синонімів, і тому в деяких випадках автору довелося взяти не найбільш вживане значення канджі, а якесь допоміжне.

«Класичний» приклад — зі словом «я». Мабуть, найуживаніший для нього ієрогліф 私 подається автором як private. У 私 Є таке значення (тож не можна сказати, що це помилка), але в основному воно використовується у сполученнях.

По-третє, конотації ієрогліфів та перекладу не завжди співпадають.

Наприклад, споживати їжу, жерти, трапезувати — то все варіантами «їсти» з різними смисловими відтінками.

Такі відтінки є і у канджі, і у англійських слів. І коли автор намагався дати одному канджі одне означення, якось так вийшло, що ті відтінки не завжди підходять одне одному.

Умовно кажучи, ієрогліфу, який означає «жерти», може ставитися у відповідність, наприклад, «живитися».

Ці недоліки можуть бути нейтралізовані, якщо перевіряти значення канджі по словнику і створювати мнемонічні історії, які підходять під найбільш загальне значення з урахуванням конотації.

Загальні зауваження

1. Remembering the Kanji призначене виключно для самостійного освоєння
2. Remembering the Kanji слабко підходить для підготовки до всяких іспитів типу Но:рьоку Шікен, тому що ієрогліфи вивчаються не у порядку вживаності (за рівнями)

Я не відношу ці зауваження до недоліків, бо багато хто і так вчить японську самостійно, а не на курсах, і далеко не всі любителі японської підуть здавати якийсь іспит. Тож це так — для повноти опису.

Як я вже казала, при всіх перевагах методики, вона не є тим чудом, яке украде вам всі канджі у голову назавжди. Щоб пам’ятати ієрогліфи, вам потрібно ними користуватися. Якщо ж поки що не вистачає граматично-лексичної бази, щоб братися за серйозне читання, ось вам сайт для повторення канджі, створений якраз під Remembering the Kanji:

http://kanji.koohii.com/ (реєстрація безкоштовна)

Наостанок треба було б написати і про «зовнішню» критику, тобто ті зауваження до методу, які я зустрічала у відгуках. Однак за нестачею місця напишу про них у окремому дописі, який постараюся не затримати надовго.

На сьогодні ж прощаюся. またね！

(Оцініть допис)

Loading...

| 4 573 переглядів | 1 коментар

Анаграма — це перестановка літер у слові таким чином, щоб утворити якесь нове значуще слово (або не зовсім значуще, наприклад, коли їх використовують для псевдонімів).

Одним з підвидів анаграми є читання навпаки. У японській мові цей метод рідко можна застосувати напряму, бо склади починаються з обмеженого набору звуків (ші сходу не перетвориш у іш, тощо).

Однак до діла можна підійти по-іншому: читати задом наперед не по звукам, а по складам.

Наприклад, со:рі та рісо: — прем’єр(-міністр) та ідеал.

Ще цікавіше знайти слова, у яких можна переставити навіть не звуки (бо у японській багато омонімів), а  складові канджі. Наприклад:

社会 — суспільство, 会社 — фірма, компанія

進行 — прогрес, просування вперед, 行進 — марш, процесія

国外(ні) — за кордоном, (-но) закордонний, 外国 — закордон, іноземна країна, (-но) іноземний, закордонний

会議 — засідання, збори, мітинг, конференція, сесія, 議会 — парламент, законодавчі збори

論理 — логіка, 理論 — теорія

理事 — директор, 事理 — суть справи, факти

利権 — (майнові) права, законні інтереси, 権利 — юридичне право (на щось)

現実 — дійсність, реальність, 実現 — здійснення, реалізація, матеріалізація

出演 — вихід на сцену, виступ, при цьому 出演者 — артист, виконавець; 演出 — постановка (вистави), при цьому 演出家 — постановник, режисер.

Іноді перестановка канджі призводить до зміни не лише значення, але і читання:

外出 (гайшюцу) — вихід з дому, прогулянка, 出外れ (дехадзуре) — окраїна, край

出家 (шюкке) — прийняття сану; монах, 家出 (іеде) — залишання сім’ї, втеча з дому

Втім, усе це — квіточки у порівнянні з такими словами, як, наприклад, 目下: по ОНу воно читається як мокка та означає «зараз, у даний момент» (відбувається просто перед моїми очима); по КУНу його читання – мешьта, і означає воно «підлеглий, молодший, нижчий (по положенню)».

Тобто воно може мати різні значення і читання навіть без переставляння складових ієрогліфів.

Отакий-то гармидер твориться у японській мові. Втім, тим цікавіше її учити, чи не так?

では、またね！

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 8 324 переглядів | Прокоментуй!

leoncillo sabino

Якщо хто пам’ятає, то колись давно я зітхала на труднощі з японською мовою.

Зокрема, на купу різноманітних читань ієрогліфів та на відсутність логіки у читанні повсякденних японських слів.

Тепер я уже не зітхаю. Бо який з того сенс, якщо японська, по-перше, легшою не стане, зітхай чи не зітхай, а по-друге, уже настільки стала частиною життя, що все одно я від неї не відмовлюсь, неважливо, важка вона чи ні.

Тож усілякі «нелогічності» я тепер розглядаю не як «складності», а більше як «цікаві особливості».

Наприклад, візьмемо яблуко. Краще червоне — кажуть, вони більш корисні. Ну от що може бути природнішим за 赤いりんご?

А тепер уявімо собі новонароджене немовля з яблуком.

То уже ситуйовина нетривіальна, бо звичайне немовля саме яблуко втримати не може. Зате той, хто бачив живого (не мальованого і не кіношного) новонародженого, відразу зрозуміє, до чого я тут веду.

А саме: немовлята — теж червоні. Не такі яскраві і не такі лискучі (якраз навпаки — зморщені), але все ж. Тому нічого дивного, що їх називають 赤ん坊 або 赤ちゃん.

Проте завдяки інстинктам, подарованим нам природою, свої діти все одно здаються нам найкращими, попри свою об’єктивну непривабливість.

Зовсім інша справа з дітьми тих, хто є нам 赤の他人 — повними чужинцями. Що цілком зрозуміло, чи не так? А от чому «повний чужинець» має в собі ієрогліф 赤 — не зовсім. Точніше, чому 赤 має також значення «явний, відкритий». Можливо, тому, що червоний колір яскравий і відразу кидається у вічі?

А от на ще одне значення 赤 — «екватор» (у сполученнях), у мене фантазії не вистачає. Залишається тільки запам’ятати, що так воно є.

Та на цьому у мене все. Бувайте здорові.

P.S. До речі, пам’ятаєте, як анімешні герої дразнять один одного, відтягнувши одне віко та висолопивши язика? То там теж не обійшлося без червоного, бо процес той називається 赤んべい або ж 赤目.

(Оцініть допис)

Loading...

| 3 928 переглядів | 4 коментарі

У погану погоду немає бажання потикатися на вулицю, а хочеться погрітися вдома та зайнятися чимось приємним. Наприклад, подивитися аніме або ж почитати книжку.

Щодо аніме, думаю, немає потреби вас умовляти, але сьогодні я пропоную вам також погортати сторінки.

На черзі у нас Kanji in Context, яка складається із трьох частин: Reference Book та Workbook Vol.1 і Vol.2. Reference Book – то такий собі словник ієрогліфів, Workbook – для кращого запам’ятовування того, що вивчили.

Отже, особливості цього підручника:

Reference Book:

• включає в себе 1945 канджі повсякденного вжитку + ще два додаткових;
• для кожного канджі дається читання, кількість рисок та кілька слів з цим ієрогліфом;
• канджі вивчаються за певною системою: з урахуванням частоти використання, схожості форми чи значення, входження до важливих сполучень тощо;
• додатково позначаються нестандартні або спеціальні читання або значення; даються посилання на схожі за значенням чи написанням ієрогліфи; вказується також належність до термінів: історичних, природних, тощо.
• підручник містить близько 9 000 слів.

Крім того, у Workbook наведено:

• багатокомпонентні сполучення, що містять слова з Reference Book;
• приклади використання у сталих виразах;
• речення з вивченими словами (власне, обіцяний контекст).

Книга призначена не для новачків у японській, а для тих, хто вже знає близько 200 ієрогліфів та володіє граматикою на рівні Intermediate.

На мій погляд, Kanji in Context має одну дуже велику перевагу над іншими книгами цього типу і один суттєвий недолік.

Про перевагу здогадатися неважко: це можливість вчити не “сферичні канджі у вакуумі”, а канджі з прикладами використання, причому у достатній кількості. Бо з початковим рівнем володіння ієрогліфами можна читати хіба що дитячі казочки – як на мене, нудно і надто стимулююче. А щоб взятися за щось цікаве дорослій людині (а тим паче літературне, де кожен автор пробу викаблучитися і напхати “неповсякденних” ієрогліфів), то треба знати стільки…

Недолік же наступний: у Reference Book даються значення ієрогліфів як окремих слів, але не вказується, що може означати даний канджі у сполученні.

Наприклад, для канджі 家 дається читання іе та учі і значення дім. Однак приклади слів з цим ієрогліфом – 家族, 家庭 (де воно значить сім’я), а також 作家 (і до чого тут, питається, дім?)

Ще гірше, коли канджі не має КУН-читання, як, наприклад, 校 в 学校. В принципі, з наведених сполучень можна припустити, що воно має відношення до школи, навчання, але як, скажіть на милість, мені його ідентифікувати для кращого запам’ятовування? Отой значок з 10 рисок, що читається як ко: та має радикал дерево зліва? По-моєму, дати значення школа було б набагато простіше і корисніше.

Тобто схоже, що нам пропонують наведені канджі та слова просто-напросто візуально зазубрити. Як на мене, це нереально з кількох причин:

• Кількість:  нагадаю, що канджі близько 2 000, а слів – 9 000.
• Схожість: якби канджі сильно відрізнялися один від одного, проблема була б не такою гострою. Але ж вони складаються з однакових “будівних елементів”, і схожі канджі часто путаються, навіть ті, що, здавалося б, знаєш назубок.
• Процес навчання у дорослих потребує набагато більшого ступеню аналізу та раціоналізації, ніж у дітей. Тому більшості дорослих легше запам’ятати 政治家 як людина політики, ніж вивчити його шляхом стократного прочитання.

Підсумовуючи: контекст – це дуже і дуже добре. Але він – не панацея, і книга була б набагато кориснішою, якби автори зробили усього одну річ – додали до кожного ієрогліфа його значення.

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 6 100 переглядів | 6 коментарів