Сер
31

Фуріґанне різноманіття

Продовжимо розглядати цікавості із японських книжок.

Сьогоднішня взята із книжки さるのこしかけ письменниці さくら ももこ та стосується фуріґани.

Як правило, фуріґану використовують для транскрипції складних слів, до яких відносяться каджі, які не входять у список повсякденного вжитку, нестандартні читання ієрогліфів/слів, імена, географічні назви, транскрипція слів, написаних латиною, тощо. Причому складність залежить від рівня читачів: у дитячих книжках фуріґана використовуватиметься і у тих словах, які у тексті для дорослих “підказки” не потребують.

Але крім того, фуріґана має і стилістичну функцію. Наприклад, у вказаній книжці знаходимо фразу 触れてはならない物 (річ, до якої не можна доторкатися). Здавалося б, нащо тут фуріґана, у такому простому виразі? Тим не менш, справа від нього (у вертикальному письмі) маємо アンタツチャブル (від англійського Untouchable, недоторканий). Навіщо? Та хто його зна.

Інший приклад — слово “вампір”. Японською це 吸血鬼 — відносно складне слово. Але замість дати власне транскрипцію (きゅうけつき), часто пишуть запозичене слово ヴァンパイア. Можливо, для молодіжної аудиторії воно знайоміше, але знову ж, хто зна.

Є ще варіант, коли фуріґана використовується як… я утруднююсь навіть підібрати слово, яким можна описати даний випадок. Звернемося до прикладів.

Уявімо, що у творі ми маємо таємну чи не дуже організацію “Чорний хрест”. Так от, тоді автор може написати у тексті 組織, а вгорі/справа — ブラック・クロス. Або ж примусити якогось героя вигукнути あの野郎, а фуріґаною написати ім’я того негідника, який мається на увазі.

Тобто фуріґана може використовуватися не лише як звукова, але і як смислова підказка.

Жов
23

Де б пописати японською?

Japanese keyboard
tamakisono, Flickr (CC)

Продовжуючи низку дописів про те, де б почитати та послухати японською, сьогодні буде про те, де б нею пописати (відразу попереджу, що «де б побалакати японською» не планується).

Звісно, мова йтиме про онлайн-ресурси, а не про писання «в стіл».

Один з них — це Lang-8. Я вже описувала його у "Навчайтеся та спілкуйтеся", тож не буду повторюватися. Тільки ще раз скажу: спробуйте його, ідея справді корисна, та й реалізовано начебто непогано.

Начебто, бо сама я туди рідко ходжу, і, можливо, прогледіла якісь недоліки. Однак це пояснюється не тим, що я вважаю ресурс поганим, а тим, що особисто мені він не дуже підходить. Я людина хворобливо відлюдькувата, тому сервіс, який спонукає і заохочує натовп народу кидатися на кожний мій допис, є для мене психологічно некомфортним.


Victor1558, Flickr (CC)

Інша справа — блог. Більшість читачів, навіть якщо вподобають написане, скоріше лайкнуть, поставлять оцінку, тощо, ніж напишуть коментар.

Таким чином, у щоденнику автор-мізантроп може отримати відгук на свою працю, не страждаючи при цьому від надмірної людської уваги.

Інша справа, що, якщо писати іноземною мовою, то хотілося б знати, чи робиш це правильно. Читачі блогу навряд чи займатимуться виправленням помилок автора, якщо тільки він їх дуже-дуже не попросить і при цьому не писатиме щось настільки цікаве чи унікальне, що вони не втечуть від його безграмотності.

Втім, як на мій погляд, сама спроба писати щось зв’язне (і відносно довге) японською уже має ряд плюсів, навіть якщо спочатку робиш багато помилок (втім, прямо у цій статті докладно про це говорити не хочу).

Cat and notebook
tsuacctnt, Flickr (CC)

Де це можна робити? Звісно, вести блог японською можна де завгодно — безкоштовних сервісів для щоденників зараз повно. Однак очевидно краще, якщо це буде японська блогоплатформа, чи не так?

Із найвідоміших соціальних мереж/блогосервісів, мабуть, можна назвати Mixi, Ameba, Gree, Yahooブログ — вибирайте, що вам до вподоби.

Якщо ж ви, навпаки, людина товариська, то вам, можливо, підійде безпосереднє письмове спілкування з японцями — через листування. Наприклад, на Japancast.net, про який я писала у статті про подкасти, є якраз такий сервіс: Japancast Friends — для пошуку друзів у Японії.

Ще один варіант — тематичні форуми. Тут, на жаль, я зовсім нічого конкретного порекомендувати не можу, бо сама ні на одному не зареєстрована. Але Google, кажуть, знає все.

На цьому я сьогодні прощаюся. Якщо у вас є інші цікаві ідеї, де б пописати японською — обов’язково вкажіть це у коментарях (у невеликих дозах я їм рада попри всю мою мізантропію).

またね!